неділю, 27 грудня 2015 р.

Цікаві сайти

Дуже цікаві сайти на яких багато історичного матеріалу по Полтавській губернії, по Переяславському повіту, та Хоцьківскій волості, в тому числі:
http://nipol.ucoz.ru/
http://histpol.pl.ua/ru/

неділю, 13 вересня 2015 р.

Архів документів Фонду держархіву Київської області

Документи, що відносяться до села Хоцьки і знаходяться в Фондах держархіву Київської області. Документи розподілені на два періоди: до і після революції.

До передреволюційних документів відносяться:

Фонд 759 Хоцковское почтово-телеграфное отделение Киевского почтово-телеграфного округа, с.Хоцки Переяславского уезда Полтавской губернии (1889-1918 гг.)
Дело 1. Циркуляры начальника округа (1888-1889 гг.)
Дело 2. Циркуляры начальника округа (1889 г.)
Дело 3. Распоряжения начальника округа о переводе служащих, об укреплении дисциплины и проходящие телеграммы (1918 г.)
Дело 4. Циркуляры начальника округа (1918 г.)
Дело 5. Требовательные ведомости на выдачу денежного содержания служащим (1918 г.)

Фонд 1045 Хоцковское сельское управление государственными крестьянами с.Хоцки Переяславского уезда Полтавской губернии (1852-1859 гг.)
Дело 1. Подворная опись государственных крестьян за 1852-1855 гг.
Дело 2. Приговора сельского управления за 1853 г.
Дело 3. Приговора управления за 1853 г.
Дело 4. То же за 1857 г.
Дело 5. Подворная опись государственных крестьян за 1856 г.
Дело 6. Приговора сельского управления за 1859 г.

Фонд 1650 Хоцковское волостное правление, с.Хоцки Переяславского уезда Полтавской губернии
Дело 1. Посемейный список жителей села Цыбли (1908)
Дело 2. Посемейный список жителей села Войницы(1908)
Дело 3. Посемейный список жителей села Лецки(1908)
Дело 4. Посемейный список (1908)
Дело 5. Посемейный список жителей села Яненки(1908)


Документи, що відносяться до періоду після революції:

1. Сведения о количестве медперсонала в амбудатории с.Хоцки Киевского округа на 1 февраля 1023 г.
2. Сведения о количестве населения в с.Хоцки Переяславского уезда по переписи 1920 г.
3. Про об'єднання сільгоспартілей "Надія" та "Незаможник" в II артіль "Воля". Витяг з протоколу ч.37 загальних зборів. Київська окр. колгоспспілка.
4. Сведения о работе и мощности прокатного пункта с.Хоцки на декабрь 1921 г.
5. Об организации в селе Хоцки самообороны. Протокол. Списки. (07.04.1921)
6. Об организации самоохраны из незаможных селян в связи с усилением бандитизма в селе. Протокол. Переяславское уездное военсовещание. (10.04.1922)
7. О мерах наказания за связи с бандитами жителей села Хоцки. Протоколы. Постановления. Рапорты. Переяславское уездное военсовещание. (05.08.1922)
8. Краткая экономическая характеристика колхозов "Воля", "1 Травня", "Нове життя" с.Хоцки (1934 г.)
9. О работе дома-лаборатории Хоцковской МТС в колхозе им 1 Мая. Акт облсвеклотракторов.
10. Сведения о мощности и производительности мельницы с.Хоцки в 1935 г.
11. Статистические сведения о работе участковой больницы в с.Хоцки Переяславского р-на за 1951 г.
12. О снятии с регистрации православной общины в с.Хоцки. Решение №183. Облисполком. (28.03.1964)
13. Річні звіти колгоспу "Комунар". Облуправління сільского господарства (1971-1974 рр.)
14. О ликвидации недостатков в землепользовании совхоза "15 лет Октября" и колхоза "Коммунар" с.Хоцки. Решение облисполкома. (1971 г.)
15. Об утверждении сметной документации на строительство школы на 560 ученических мест в с.Хоцки. Решение облисполкома (1971 г.)
16. Відомості про час окупації німецько-фашистськими загарбниками села, звірствах та збитках заподіяних окупантами та визволення його Червоною Армією. (19 вересня 1941 - 28 вересня 1943 рр.)
17. О конфискации имущества священника с.Комаровки Павла Тихомовича в связи с пособничеством бандитам. Протокол. Переписка. (12.05.1922 г.)

Сайт архіву: http://dako.kiev.ua/

Післяслово
На жаль моєї відпустки не вистачило, щоб переглянути хоча б один із цих документів, адже для оформлення перепустки необхідна фотографія, а ще підбір документів займає 2-3 дні. Документів не дуже багато, але все одно з кожного з них можна дізнатися про якісь історичні події, факти, про які мало кому відомо.

четвер, 13 серпня 2015 р.

Національний Природний Парк "Білоозерський"

Перший на Лівобережжі Середнього Придніпров'я Національний природний парк "Білоозерський"

стаття на 6 сторінок з Чорноморського ботанічного журналу.

Подається коротка характеристика флористичного та ценотичного різноманіття створенного у 2009-му році національного природного парку "Білоозерський". Наведені рідкісні, зникаючі та регіонально рідкісні види судинних рослин, що зростають на території парку, а також рідкісні рослинні угруповання.

Стаття на 6 сторінок. Включае окрім вищенаведеного кратку історію створення, та територіальне покриття.

Посилання на завантаження статті з сайту Національної Бібліотеки України імені В. І. Вернадського: завантажувати тут

Якщо посилання не працює напишіть мені, і я надішлю цей файл.

вівторок, 11 серпня 2015 р.

Озеро Глинище

Велоподорож 19.07.15. Частина 4.

Озеро Глинище розташоване з протилежного боку траси Київ-Кременчук. Щоб потрапити до нього з Хоцьок, необхідно перетнути трасу, та проїхати 800-900 метрів в сторону села Пологи-Яненки (або Пологи-Чобітки, або Пологи-Вергуни, або Ул'янівка - вони знаходяться поруч, тож кому як сподобається). По праву руку ви побачите скупчення дерев, саме там і є Глинище. Але воду шукатимете марно, її там немає. Є велика, але неглибока канава с пересохлою землею, вкрита довгими та міцними рослинами. Нічого цікавого.
Але ще років з 10-20 назад там була вода і, навіть, можна було купатися. Але що тут сказати, якщо така сама ситуація не тільки з Глинищем. Нема Рябенкового, майже нема Ставка у центрі, та й інші ставки в селі виглядають, не як озера, а як тіні від озер. Хоча ставок на Багнах все ж ще більш-менш. Мабуть щось змінилося в підземних течіях, або людське втручання призводить до таких сумних наслідків.
Але про пагане не хочеться. Краще отримувати позитивні враженя дивлячись на соняхи, що я застав в момент цвітіння, коли жовті пелюстки ще не втратили колір.

Соняхи по дорозі до Глинища. Соняшники зліва, а Глинище з протилежного правого боку.

Взагалі краєвиди полів, як і будь-яких інших природних утворень, захоплюють. З протилежного боку від соняхів, але трошки не доїжджаючи до Глинища не менш мальовничий вид.

Вигляд з дороги праворуч. Глинище починається одразу за фото з лівого боку.

А от і Глинище

Урочище на місці колишнього озера справляє чомусь не зовсім приємне, а точніше зовсім неприємне враження. Можливо через те, що підходи до озера позаростали, а як вже доберешся до нього, то побачиш, що його дно вкрите сміттям, хоч його і не багато. Ще й якась тварина здохла на самій доріжці, росповсюджуючи специфічний запах.

Доріжка до Глинища. Спочатку все виглядає не так погано. В цей час я ще сподівався побачити воду (на панорамі погано склеїлися дроти, але нехай)

Глинище.

Колись я вже був на Глинищі, але пам'ятаю лише озеро. І навіть не здогадувався, що знаходиться на іншій території урочища. Дивно, адже територія колишнього кар'єру займає лише третину. Оскільки ні на що дійсно цікаве в цьому місці я не сподівався, тож вирішив ретельно передивитися все за один раз і більше сюди не повертатися. Навколо колишнього озера все позаростало кущами. Схоже, що колись вода розливалася навкруги озера, або земля була достатньо вологою для інтенсивного живлення рослин. Характер заростей такий, як біля боліт. Але зараз земля суха. Кущі починають сохнути. Місцями кущі переплетаються в непролазні хащі, густа тінь не пропускає сонце і внизу нічого не росте. Якесь рослинно-постапокаліптичне місце, що перемежовується з галявинами вкритими звичайною польовою травою. Навіть чомусь з'явилася думка: якщо заховати тут труп, то ніхто ніколи його не знайде. Чиїсь городи поруч мою думку не змінили

Непролазні зарості. Зараз багато сухих гілок.

Земля вкрита коріннями.

Ну і на останок, ніби показати мені, що моє враження про це місце хибне, Глинище подарувало мені ці три великих білих гриба, що росли серед цих непроглядних і непролазних джунглів, запрошуючи відвідати його ще раз.

Білі гриби Глинища

понеділок, 10 серпня 2015 р.

Хрест за селом

Велоподорож 19.07.15. Частина 3.

Дуже довгий вийшов період між попередніми записами і цим. Але всьому є об'ективні причини. Як би не хотілося писати щось нове кожного дня, але, от, наприклад, спека - дуже об'ективна причина, коли не хочеться робити не те що фотографії, але навіть виходити з тіні під горіхом у саду.

Тож сьогодні, враховуючи все вищесказане, буде більше фотографій, аніж тексту.

Хрест за селом. Ще на карті РККА (Рабоче-Крестьянская Красная Армия) 1929 року біля села Хоцьки відмічено два хрести. Один з них - сучасний, розташований за будівлями колгоспу і вздовж якого проходила Хрестова (з часів будівництва колгоспу - Колгоспна дорога) а другий також за дорогою, але в протилежний бік, десь в бік села Пологи-Чобітки. Що сталося з другим, я не знаю, але зараз на його місці поле. Можливо його зруйнували під час будівлі газопроводу, який проходить як раз десь в тому місці, а може археологи проводили якісь дослідження, а може комуністичний устрів став причиною, а може щось інше. Якщо узнаю, то напишу.

Перший же хрест стоїть. Хто там похований - невідомо навіть місцевим жителям, адже якоїсть однієї думки я не почув. Хтось каже, що там похований хтось із Хоцьківських панів, хтось - що це ще козацьке поховання. Коли я був біля хреста, то запитав у неба і поля, які все бачать, кого там поховано, але відповіді не почув. Дивно.

Хотілося б щось сказати романтичне, але вирита якимсь звіром нора прямісінько під хреста, що турботливо закрита дерев'яним чурбаком, ярко показує, що все тлінне в нашому світі. Курган - купа землі, хрест - кусок каміння, похований - купа кісток, розтягнутих лисами. Але як би хотілося відчути хоч краплину святості...

Єдине що можу додати, так те, що місце дуже красиве. Навіть траса, по якій постійно снують машини, не відволікає.

Дорога до хреста йде через поле.

Вигляд на курган з дороги.

 Хрест посеред польових квітів

Вигляд з задньої сторони. Хоча зараз я вже не впевнений, де зад, а де перед. Але тоді чомусь якось інтуітивно для себе визначив це. Неписи не зберіглися. Авже ж що можна пофантазувати і в якіхось рисках спробувати знайти букви чи символи, але марно.

Наостанок. Невеличка панорамка краєвиду.

середу, 22 липня 2015 р.

Глиняний кар'єр

Велоподорож 19.07.15. Частина 2.

     Біля території будівель колишнього колгоспу, за паливно-заправною станцією розміщуеться глиняний кар'єр з видобутку жовтої глини, який відомий з давніх часів. Глину з цього кар'єру використовували для обмазки хат і інших господарських споруд. Зараз кар'єром також продовжують користуватися, про що свідчать свіжі сліди видобутку глини. Але, в той же час, видно, що користуються ним вже не дуже активно, адже в селі лишилося не так багато хат і інших споруд, які вкриті глиною і які необхідно щороку відновлювати.

     Копаючи глину, або просто уважно оглядаючи глиняні схили можна знайти в ній рештки істот, що проживали тут багато років тому. Не напрягаючись можна знайти невеличкі крихкі раковини різних молюсків. Відповідно і на всіх глиняних спорудах, що лишилися в селі, також можна побачити їхні залишки і трошки відчути себе палеонтологом. Чи відносяться вони до морських,  річкових чи озерних створінь? Було б добре дізнатися про це.

     Зараз на схилах кар'єру роблять собі гнізда птахи, а в середині ростуть дерева. Нажаль, дехто використовує кар'єр не за його прями призначенням і просто скидає в нього сміття. Далі декілька фото.

Схили глиняного кар'єру. Праворуч знаходиться основне місце видобування глини зараз

Дерева всередині кар'єра

Давні схили кар'єру

вівторок, 21 липня 2015 р.

Корівник на фермі

Велоподорож 19.07.15. Частина 1.

     Ферма - колись дуже велика територія, зайнята корівниками, поруч були розташовані інші колгоспні будівлі: млин, стайня для коней, мото-тракторна станція, колгоспна столова, силосна яма, бензо-заправна станція, ваги для вантажівок, зерносховища та інші колгоспні споруди, про які я не зміг згадати, або просто не знаю. Пам'ятаю, як колись, ще малим приходили сюди разом з дідом і хтось із його знайомих пригощав мене свіжим і ще теплим молоком. Потім, коли вчився в школі, копав на фермі черв'яків для риболовлі. А потім, через декілька років я сюди приїхав і побачив, що все завмерло. Зараз все потроху розвалюється, розкрадається. Ніби ще жевріє життя лише в зерносховищі, принаймні я там бачив замок на воротах і людей.

     Шлях до ферми йде так званою Колгоспною дорогою, що бере свій початок біля Ставка в центрі села, за селом проходить вздовж території ферми і закінчується біля будівель мото-транспортної станції. Раніше ця дорога була відома як Хрестова, адже колись вона не закінчувалася колгоспом, а йшла далі, перетинаючи сучасну трасу Київ-Кременчуг, повз курган з Хрестом.

    На сьогодні основною ціллю було потрапити до кургана з Хрестом, адже за 33 роки, я жодного разу його не бачив, лише у вікно маршрутки, коли та їхала в Світанок, перед відправленням до Києва або Переяслава. Тож на цей раз лише декілька фотографій найсучаснішого в історії села колгоспного корівника. Можливо колись я зроблю окрему підбірку присвячену колишньому колгоспу.

     Мені здається, що я навіть пам'ятаю як цей корівник почали будувати. Сучасні залізо-бетонні блокові форми в ті часи асоціювалися в мене з розвитком, а зараз вони лише нагадують про радянські масштаби будування. Зараз цей корівник має доволі непаганий вигляд в порівнянні з іншими, вщент розваленими, завдячуючи саме залізо-бетонним блокам, які неможливо зсунути з місця без спецтехніки.

Сучасний зовнішний вигляд фронтальної частини корівника (вигляд з Колгоспної дороги)

Фронтальний вхід до будівлі корівника (в глибині на задньому фоні протилежний бік споруди)

Вигляд в середині. Залізо-бетонні блоки лишилися неушкодженими, чого не можна сказати про цегляні елементи будівлі

Цеглу видбивали від залишків цементу, завдяки чому частина даху не витримала і розвалилася (нижнє фото)