неділю, 24 грудня 2017 р.

Хоцківська волость - статистичні дані на 1912 рік

        Цікаві статистичні дані попалися мені під руку нещодавно. На відміну від усіх попередніх, в цих даних вказано більше інформації щодо назв населених пунктів, які входили в склад Хоцьківської волості. Це є дуже корисна інформація, адже в цьому збірнику я знайшов до цього невідомі мені топоніми - назви, серед яких я побачив уперше такі як "Хутор Васильковъ", "Хутор Гаяривщина", "Хутор Григоръ", "Хутор Сасько" и "Хутор Ястребъ".

        До цього я не зустрічав ці назви. Особливо цікава інформація щодо хутору "Ничальщина-Чычаивщина" в якому проживала лише одна людина жіночої статі. Від Хоцьок цей хутір знаходиться на відстані як півдороги до Озерища, але нажаль невідомо в якому напрямку. Цікаво дізнатися, де саме знаходився такий хутір. Інформацію про нього я також зустрів вперше.


        Інформацію переніс у зручний вигляд з книги
"Списокъ населенныхъ местъ Полтавской губерніи, с краткимъ географическимъ очеркомъ губерніи.
Изданіе Полтавскаго Губернскаго Статистическаго Комитета.
Полтава, 1912".

Завантажити файл в форматі PDF можна за посиланням
https://drive.google.com/open?id=1LEdYr7jelPkdE-HKvABl8-UynPl3uGE0

суботу, 16 грудня 2017 р.

Хоцьківська волость - статистичні дані за 1900 рік

Статистична інформація по Хоцьківській волості в зручному для перегляду форматі.

Хоцковское коз. - козацкое сельское общество
Хоцковское каз. кр. и гос. кр. - сельское общество казенных крестьян и государственных крестьян
Хоцковское кр. соб. - сельское общество крестьян собственников

Інформація взята з книги:
"Списокъ населенныхъ мѣстъ Полтавской Губерніи (по обществамъ и на земляхъ сельскихъ сословій) за 1900 годъ.
Составленъ по даннымъ Полтавскаго Губернскаго Присутствія.
Изданіе Полтавскаго Губернскаго Земства
Полтава, 1904".

В форматі PDF в кращій якості файл можна завантажити за посиланням: https://drive.google.com/open?id=17chpomyApP5AITFrB50jdhpVwqJqkLcF

неділю, 3 грудня 2017 р.

Фото Михайлівської церкви села Хоцьки

     Хоцьківська церква не зберіглася до наших часів. В часи другої світової війни вона була спалена. За переказами в ставок скотився дзвін з церкви коли вона згоріла.

     Було б спрвжнім дивом знайти більше інформації про цю церкву. Хоча я колись чув, що коли церква згоріла, то деякі з селян врятували частину обладнання церкви. Тож є надія, що хтось колись знайде дещо з церкви на своєму старому горищі. Дуже цікаво було б знайти метричні книги до 1875 року...


     На цій фотографії на задньому плані зображена Михайлівська церква, яка в дорадянські роки мала велике значення в історії села і навколишніх хуторів. В метричних книгах тіх років можна побачити, що до цієї церкви навідувалися жителі не лише Хоцьок і навколишніх хуторів, а й жителі навколишніх сіл, в яких були свої сільскі церкви.

     До речі, раніше селом називали лише той населений пункт, в якому була побудована церква, всі менші поселення звалися хуторами. Наприклад, хутір Озерище.

     Щодо осіб, які зображені перед церквою, то зліва направо:
1 - Зінченко Опанас Олександрович 1896-го року народження (інформація за припущеннями родини Зінченків); 2 - Матяш Ігор Сергійович (про що є відповідний запис на одному з оригіналів фотографії); 3 - Бузницький Полікарп Ігорович (про що ніби також є запис в Хоцківській бібліотеці).

     В мене є ще одна фотографія, на якій частково можно побачити капличку чи дещо схоже, але нажаль це фото зроблене з роздрукованої на принтері копії, тож якість відповідна. Нажаль я не записав, що це за колектив зображений на фото і які це роки.


     Якщо є зауваження або цікаві матеріали, пишіть на rulkiev@gmail.com

«У грудні 1930-го нас розкуркулили. До нитки оголили, поки й хату не забрали»

Оригінал статті: http://visnik-press.com.ua/archives/72022

     Сьогодні пропоную читачам «Вісника» ознайомитись з фрагментом майбутньої книги про затоплені Дніпром села Переяславщини, що стосується періоду насильницької колективізації та розкуркулення. Це спогади Піскун (Бузницької) Ганни Іванівни (1921-2012), жительки с. Хоцьки, записані у 2011 році.
Ліворуч стоїть Гання Піскун (дівоче прізвище Бузницька). Внизу сидить її дочка Катерина Бузницька, 1951 р.н. Праворуч стоїть Галина Піскун (хрещена Каті). Фото 1956 р.

понеділок, 17 квітня 2017 р.

Георгій Стріха - Незабуті події

Нарешті закінчив роспізнавати та редагувати текст з книги-спогадів Георгія Стріхи "Незабуті події". В електронному вигляді цієї книги не зустрічав, тож спробував перевести її в формат PDF, щоб кожен, хто цікавиться історією села Хоцьки міг її завантажити і прочитати. Під час розпізнавання програмою AbbyFineReader було дуже важко залишити повну відповідність оригіналу, в якому дуже багато граматичних і орфрографічних помилок. В той же час, я не володію тією освітою, яка б дозволила мені безпомилково відредагувати текст згідно всіх правил української мови. Тож вийшло щось середнє, сподіваюся, що в такому вигляді книга буде читатися легко і невимушено, адже, не зважаючи на граматичні помилки, вона є дуже цінним і цікавим документом, який описує події часів становлення Радянської влади. Щодо мене, то в книзі описані події дещо однобоко, всі люди поділені на поганих і гарних. Якщо пан або багач, то поаганий, а селянин і бідняк - гарні. Але, не зважаючи на це, книга дуже цікава і корисна з погляду історичних подій.

Завантажити документ та отримати доступ можна за посиланням:
https://drive.google.com/open?id=0B5fAwialNel6bVVWZVZmMkRRcjA

Або можете звернутися до мене через https://www.facebook.com/ruslan.porokhonchuk чи rulkiev@gmail.com і я надішлю книгу на email, важить вона всього півтора мегабайта.

четвер, 9 лютого 2017 р.

Хоцьківська лікарня (оновлена стаття)

          Основний корпус Хоцьківської лікарні – ймовірно найдавніша будівля в селі Хоцьки що дожила до наших днів. Загалом «Лікарня» – це комплекс будівель на східній окраїні села по вулиці, що має народну назву Больнична. До складу комплексу входять основний корпус старої лікарні, будівля амбулаторії, комора, недобудована лікарня кінця ХХ ст. та будівля сучасної сімейної амбулаторії. Різниця у віці деяких будівель неймовірна - ціле століття. Колись дуже давно, ще за часів Російської Імперії у другій половині ХІХ ст., тут було побудовано сучасний на той час лікарняний комплекс, що включав лікарню, амбулаторію, невеличку комору та, ймовірно, якісь господарські приміщення. На сьогоднішній день Хоцьки – доволі сучасне село з сучасними будівлями, тож навіть не віриться, що будівля старої лікарні збереглася до наших часів.

          Коли була побудована лікарня - достеменно невідомо. Існувало припущення, що лікарня була побудована в 1867 році «Русским Страховым Обществом». Це припущення було зроблене на основі металевої таблички, що була розміщена над входом в приміщення.

Страхова табличка з основної будівлі хоцківської лікарні

         
Цікава історія появи подібних табличок. Страхове товариство, що вказане на табличці, було утворене в березні 1867 року і займалося страхуванням від вогню. Свою діяльність воно розпочало з 30 травня 1867 року під назвою «Русское страховое от огня общество». На ранніх табличках рік не ставився. З 1896 року товариство почало проводити страхування не лише від вогню і змінило назву на «Русское страховое общество 1867». Саме з цього часу на табличках почала з’являтися дата «1867». Тож, виходить, що всі таблички на яких вказано рік, були випущені після 1896 року. Відповідно ця табличка не може вказувати на те, ким і коли було побудовано будівлю лікарні.

неділю, 29 січня 2017 р.

Що то за село на Хоцькому горбі?

Оригінал статті: http://visnik-press.com.ua/?p=69879
Автор: Олександр Прядко, завідувач науково-дослідного сектора Археологічна еспедиція НІЕЗ Переяслав

Людина, яка вперше потрапляє до Хоцьок, відразу помічає неймовірну кількість піску на дорогах села. І справа тут зовсім не в діяльності комунальних служб у зимовий період. Вся справа в тім, що село розміщується на пологому схилі Хоцького горба. Обізнані люди знають, що така «екзотика» буває в селах, які знаходяться у долинах рік. Подібна картина, зокрема, спостерігається у вже затоплених водами Канівського водосховища селах: Циблях, Вюнищі, Козинцях, Городищі, Комарівці.
Звідки ж взявся тут пісок? Адже територія Хоцьок знаходиться аж ніяк не в долині ріки. Та й що це за утворення – Хоцький горб?
Як свідчить геологічна наука, це підвищення утворилося за багато тисяч років з так званого еолового піску борової тераси річки Дніпро. Ці відклади утворювалися у зв’язку з ерозійною діяльністю вітру. Внаслідок такого природного явища з осідаючого піску, принесеного вітром з річкових терас, утворюються дюни, бархани, піщані пасма та інші форми рельєфу. Така ж підоснова формування й Хоцьківського горба.
Він розташований на третій надзаплавній терасі Дніпра, у межах двох районів – Переяслав-Хмельницького Київської області та Канівського Черкаської області. Довжина цього унікального геологічного утворення складає 14,7 км, ширина – від 3,5 до 5 км. Максимальна висота над рівнем моря – 155,5 м (урочище Красний горб). На сьогодні більша частина піщаного підвищення засаджена деревами різних порід. У його межах у північно-східній частині знаходиться с. Хоцьки, а у південно-східній – с. Озерище.
На території села Хоцьки товщина еолового піску має різну товщину – від 1,5 до 3,5 м. Нижче від нього йде лесова тераса, основу якої складає глина (місцева назва – глей). За переказами місцевих жителів, саме ця особливість заважає рости фруктовим деревам, в той же час вона добре підходить для хвойних порід.
Здавалось би, що за таких топографічних умов не може бути і мови про водні об’єкти. Однак на території села розташовуються три озера: Селище, Багни і Ставок. Якщо з першими двома все зрозуміло – це типові природні круглі водойми, то з останнім ситуація складніша. Є підстави вважати, що озеро Ставок у центрі села – залишок русла давньої річки. Найкраще це русло прослідковується у центрі села. Довжина його – 430 м, ширина – від 30 до 40 м. Далі у східному напрямку воно майже не спостерігається. І тільки за селом, на полі між залишками будівель колгоспу та трасою, контури русла знову проявляються у напрямку р. Броварка.
Переяславські археологи в ході досліджень, проведених в останні роки в межах с. Хоцьки, виявили матеріали, які вказують, що береги основних водойм на території села були заселені ще з найдавніших часів. Серед знахідок переважно – глиняний посуд, знаряддя праці, ремісничі вироби, які репрезентують різні епохи освоєння цієї території. Найбільшу ж групу старожитностей складають знахідки козацької доби.
Саме у часи козаччини розпочинається активне освоєння території Переяславського Лівобережжя. Воно було пов’язане з колонізацією територій з боку Речі Посполитої і було орієнтоване на досягнення певних господарських результатів – видобуток селітри, добування звіра та природних ресурсів.
У першу чергу освоювалися та заселялися землі біля озер, струмків чи річок. І село Хоцьки щодо цього не було винятком, адже теж засноване серед озер. Та одна із головних причин виникнення тут поселення в епоху ранньомодерної доби – це створення пункту в стратегічній ланці торгово-військового шляху із Києва через Переяслав на схід – у степ до р. Сула та далі. Заснований населений пункт знаходився між двома фортецями – Переяслав (на р. Трубіж) та Піщане (на р. Супій). Навколо цих фортець активно відбувалося заселення та розвиток поселенських структур часів козацтва. Населення мало можливість швидко сховатися за фортечними мурами під час військової небезпеки. Забезпечення фортець провіантом здійснювалось завдяки організації обозів. Споряджений обоз чи торговий караван проходив за день у середньому 25-30 км. Саме тому територія с. Хоцьки була дуже зручною для перепочинку, поповнення запасів води чи навіть ночівлі.
ХVІІ-ХVІІІ століття – це так звані «темні» роки, коли землям Переяславського Лівобережжя постійно загрожували вторгнення загонів татар. Під час цих вторгнень населення поблизу фортець ховалося за їх мурами, людність, що проживала на значній відстані від них, змушена була ховатись у прилеглих лісах, болотах чи навіть на правому березі Дніпра. Це стосується і населення Хоцьок, яке знаходилося на значній відстані від найближчої фортеці. Таку ситуацію детально описує і французький військовий інженер-картограф Гійом де Боплан. З його описів можна зрозуміти тактику та мету татарських нападів – це раптовий напад без застосування облоги.

Аналіз інформативної бази, залишеної Бопланом, дозволяє запропонувати й нову версію щодо походження назви с. Хоцьки. І пов’язати її з польськими витоками.
На Лівобережжі було кілька традицій називати населений пункт. Перша – за місцем, звідки прийшли поселенці. Друга – за назвою ріки або урочища, де було засноване нове поселення. Третя – за ім’ям першопоселенця або власника населеного пункту.
На думку окремих дослідників, а також за місцевими переказами, село Хоцьки отримало свою назву від козака на прізвище Хоцько або Ходько. У той же час розміщення Гійомом де Бопланом на карті назви – Kozki дає нам підгрунття для сумніву у версії про антропонімічне походження села. Адже на території сучасної Польщі до цього часу існують п’ять населених пунктів з аналогічною назвою – Kozki в Свєнтокшискому, Опольському, Вармінсько-Мазурському та два у Мазовецькому воєводствах. Тому реалістичнішою виглядає версія про походження назви села за місцем, звідки прийшли перші поселенці.
Аналогічна ситуація може бути із назвою с. Лецьки. На карті Г.Л. де Боплана село зображене як – Lezki. Воно також віднаходить своє польське коріння у Поддембіцькму повіті Лодзинського воєводства. Цікава ситуація і з перекладами назв сіл з польської мови: Kozki – це коза, а Lezki – сльози.
Тож с. Хоцьки, що виникло на початку ХVІІ ст. як важливий стратегічний пункт на торгово-військовому шляху, ввійшло до поселень, які в майбутньому склали ядро Переяславського козацького полку. А назву цього населеного пункту, можливо, принесли із собою першопоселенці з території Польщі.