«У грудні 1930-го нас розкуркулили. До нитки оголили, поки й хату не забрали»

Оригінал статті: http://visnik-press.com.ua/archives/72022

     Сьогодні пропоную читачам «Вісника» ознайомитись з фрагментом майбутньої книги про затоплені Дніпром села Переяславщини, що стосується періоду насильницької колективізації та розкуркулення. Це спогади Піскун (Бузницької) Ганни Іванівни (1921-2012), жительки с. Хоцьки, записані у 2011 році.

Ліворуч стоїть Гання Піскун (дівоче прізвище Бузницька). Внизу сидить її дочка Катерина Бузницька, 1951 р.н. Праворуч стоїть Галина Піскун (хрещена Каті). Фото 1956 р.

Георгій Стріха - Незабуті події

Нарешті закінчив роспізнавати та редагувати текст з книги-спогадів Георгія Стріхи "Незабуті події". В електронному вигляді цієї книги не зустрічав, тож спробував перевести її в формат PDF, щоб кожен, хто цікавиться історією села Хоцьки міг її завантажити і прочитати. Під час розпізнавання програмою AbbyFineReader було дуже важко залишити повну відповідність оригіналу, в якому дуже багато граматичних і орфрографічних помилок. В той же час, я не володію тією освітою, яка б дозволила мені безпомилково відредагувати текст згідно всіх правил української мови. Тож вийшло щось середнє, сподіваюся, що в такому вигляді книга буде читатися легко і невимушено, адже, не зважаючи на граматичні помилки, вона є дуже цінним і цікавим документом, який описує події часів становлення Радянської влади. Щодо мене, то в книзі описані події дещо однобоко, всі люди поділені на поганих і гарних. Якщо пан або багач, то поаганий, а селянин і бідняк - гарні. Але, не зважаючи на це, книга дуже цікава і корисна з погляду історичних подій.

Завантажити документ та отримати доступ можна за посиланням:
https://drive.google.com/open?id=0B5fAwialNel6bVVWZVZmMkRRcjA

Або можете звернутися до мене через https://www.facebook.com/ruslan.porokhonchuk чи rulkiev@gmail.com і я надішлю книгу на email, важить вона всього півтора мегабайта.

Хоцьківська лікарня (оновлена стаття)

          Основний корпус Хоцьківської лікарні – ймовірно найдавніша будівля в селі Хоцьки що дожила до наших днів. Загалом «Лікарня» – це комплекс будівель на східній окраїні села по вулиці, що має народну назву Больнична. До складу комплексу входять основний корпус старої лікарні, будівля амбулаторії, комора, недобудована лікарня кінця ХХ ст. та будівля сучасної сімейної амбулаторії. Різниця у віці деяких будівель неймовірна - ціле століття. Колись дуже давно, ще за часів Російської Імперії у другій половині ХІХ ст., тут було побудовано сучасний на той час лікарняний комплекс, що включав лікарню, амбулаторію, невеличку комору та, ймовірно, якісь господарські приміщення. На сьогоднішній день Хоцьки – доволі сучасне село з сучасними будівлями, тож навіть не віриться, що будівля старої лікарні збереглася до наших часів.

          Коли була побудована лікарня - достеменно невідомо. Існувало припущення, що лікарня була побудована в 1867 році «Русским Страховым Обществом». Це припущення було зроблене на основі металевої таблички, що була розміщена над входом в приміщення.

Страхова табличка з основної будівлі хоцківської лікарні

         
Цікава історія появи подібних табличок. Страхове товариство, що вказане на табличці, було утворене в березні 1867 року і займалося страхуванням від вогню. Свою діяльність воно розпочало з 30 травня 1867 року під назвою «Русское страховое от огня общество». На ранніх табличках рік не ставився. З 1896 року товариство почало проводити страхування не лише від вогню і змінило назву на «Русское страховое общество 1867». Саме з цього часу на табличках почала з’являтися дата «1867». Тож, виходить, що всі таблички на яких вказано рік, були випущені після 1896 року. Відповідно ця табличка не може вказувати на те, ким і коли було побудовано будівлю лікарні.

Що то за село на Хоцькому горбі?

Оригінал статті: http://visnik-press.com.ua/?p=69879
Автор: Олександр Прядко, завідувач науково-дослідного сектора Археологічна еспедиція НІЕЗ Переяслав

Людина, яка вперше потрапляє до Хоцьок, відразу помічає неймовірну кількість піску на дорогах села. І справа тут зовсім не в діяльності комунальних служб у зимовий період. Вся справа в тім, що село розміщується на пологому схилі Хоцького горба. Обізнані люди знають, що така «екзотика» буває в селах, які знаходяться у долинах рік. Подібна картина, зокрема, спостерігається у вже затоплених водами Канівського водосховища селах: Циблях, Вюнищі, Козинцях, Городищі, Комарівці.
Звідки ж взявся тут пісок? Адже територія Хоцьок знаходиться аж ніяк не в долині ріки. Та й що це за утворення – Хоцький горб?
Як свідчить геологічна наука, це підвищення утворилося за багато тисяч років з так званого еолового піску борової тераси річки Дніпро. Ці відклади утворювалися у зв’язку з ерозійною діяльністю вітру. Внаслідок такого природного явища з осідаючого піску, принесеного вітром з річкових терас, утворюються дюни, бархани, піщані пасма та інші форми рельєфу. Така ж підоснова формування й Хоцьківського горба.
Він розташований на третій надзаплавній терасі Дніпра, у межах двох районів – Переяслав-Хмельницького Київської області та Канівського Черкаської області. Довжина цього унікального геологічного утворення складає 14,7 км, ширина – від 3,5 до 5 км. Максимальна висота над рівнем моря – 155,5 м (урочище Красний горб). На сьогодні більша частина піщаного підвищення засаджена деревами різних порід. У його межах у північно-східній частині знаходиться с. Хоцьки, а у південно-східній – с. Озерище.
На території села Хоцьки товщина еолового піску має різну товщину – від 1,5 до 3,5 м. Нижче від нього йде лесова тераса, основу якої складає глина (місцева назва – глей). За переказами місцевих жителів, саме ця особливість заважає рости фруктовим деревам, в той же час вона добре підходить для хвойних порід.
Здавалось би, що за таких топографічних умов не може бути і мови про водні об’єкти. Однак на території села розташовуються три озера: Селище, Багни і Ставок. Якщо з першими двома все зрозуміло – це типові природні круглі водойми, то з останнім ситуація складніша. Є підстави вважати, що озеро Ставок у центрі села – залишок русла давньої річки. Найкраще це русло прослідковується у центрі села. Довжина його – 430 м, ширина – від 30 до 40 м. Далі у східному напрямку воно майже не спостерігається. І тільки за селом, на полі між залишками будівель колгоспу та трасою, контури русла знову проявляються у напрямку р. Броварка.
Переяславські археологи в ході досліджень, проведених в останні роки в межах с. Хоцьки, виявили матеріали, які вказують, що береги основних водойм на території села були заселені ще з найдавніших часів. Серед знахідок переважно – глиняний посуд, знаряддя праці, ремісничі вироби, які репрезентують різні епохи освоєння цієї території. Найбільшу ж групу старожитностей складають знахідки козацької доби.
Саме у часи козаччини розпочинається активне освоєння території Переяславського Лівобережжя. Воно було пов’язане з колонізацією територій з боку Речі Посполитої і було орієнтоване на досягнення певних господарських результатів – видобуток селітри, добування звіра та природних ресурсів.
У першу чергу освоювалися та заселялися землі біля озер, струмків чи річок. І село Хоцьки щодо цього не було винятком, адже теж засноване серед озер. Та одна із головних причин виникнення тут поселення в епоху ранньомодерної доби – це створення пункту в стратегічній ланці торгово-військового шляху із Києва через Переяслав на схід – у степ до р. Сула та далі. Заснований населений пункт знаходився між двома фортецями – Переяслав (на р. Трубіж) та Піщане (на р. Супій). Навколо цих фортець активно відбувалося заселення та розвиток поселенських структур часів козацтва. Населення мало можливість швидко сховатися за фортечними мурами під час військової небезпеки. Забезпечення фортець провіантом здійснювалось завдяки організації обозів. Споряджений обоз чи торговий караван проходив за день у середньому 25-30 км. Саме тому територія с. Хоцьки була дуже зручною для перепочинку, поповнення запасів води чи навіть ночівлі.
ХVІІ-ХVІІІ століття – це так звані «темні» роки, коли землям Переяславського Лівобережжя постійно загрожували вторгнення загонів татар. Під час цих вторгнень населення поблизу фортець ховалося за їх мурами, людність, що проживала на значній відстані від них, змушена була ховатись у прилеглих лісах, болотах чи навіть на правому березі Дніпра. Це стосується і населення Хоцьок, яке знаходилося на значній відстані від найближчої фортеці. Таку ситуацію детально описує і французький військовий інженер-картограф Гійом де Боплан. З його описів можна зрозуміти тактику та мету татарських нападів – це раптовий напад без застосування облоги.

Аналіз інформативної бази, залишеної Бопланом, дозволяє запропонувати й нову версію щодо походження назви с. Хоцьки. І пов’язати її з польськими витоками.
На Лівобережжі було кілька традицій називати населений пункт. Перша – за місцем, звідки прийшли поселенці. Друга – за назвою ріки або урочища, де було засноване нове поселення. Третя – за ім’ям першопоселенця або власника населеного пункту.
На думку окремих дослідників, а також за місцевими переказами, село Хоцьки отримало свою назву від козака на прізвище Хоцько або Ходько. У той же час розміщення Гійомом де Бопланом на карті назви – Kozki дає нам підгрунття для сумніву у версії про антропонімічне походження села. Адже на території сучасної Польщі до цього часу існують п’ять населених пунктів з аналогічною назвою – Kozki в Свєнтокшискому, Опольському, Вармінсько-Мазурському та два у Мазовецькому воєводствах. Тому реалістичнішою виглядає версія про походження назви села за місцем, звідки прийшли перші поселенці.
Аналогічна ситуація може бути із назвою с. Лецьки. На карті Г.Л. де Боплана село зображене як – Lezki. Воно також віднаходить своє польське коріння у Поддембіцькму повіті Лодзинського воєводства. Цікава ситуація і з перекладами назв сіл з польської мови: Kozki – це коза, а Lezki – сльози.
Тож с. Хоцьки, що виникло на початку ХVІІ ст. як важливий стратегічний пункт на торгово-військовому шляху, ввійшло до поселень, які в майбутньому склали ядро Переяславського козацького полку. А назву цього населеного пункту, можливо, принесли із собою першопоселенці з території Польщі.

Метрические книги Михайловской церкви с.Хоцек

Добрался я наконец-то до архивов в Центральном Государственном Истрическом Архиве Киева (ЦДІАК).
По метрическим книгам очень много интересной информации:
1) по новорожденным указывается дата рождения, дата крещения, имя новорожденного, сословие родителей (крестьяне, козаки, дворяне и т.п.), ФИО родителей, вера, сословие и ФИО восприемников (крестных).
2) по бракам указывется ФИО участников (жених, невеста), дата, сословие и ФИО поручителей (свидетелей) по два человека мужского пола по мужу и жене.
3) по умершим указывается дата смерти, дата погребения, сословие и ФИО умершего, причина смерти, возраст на момент смерти.

Таким образом, необходимые фамилии можно увидеть не только среди новорожденных, вступивших в брак или умерших, но и среди восприемников и поручителей, что в разы увеличивает количество информации.

Жаль, что данная информация храниться только в архиве и отсутствует в электронном виде.

Среди фамилий в метриках встречаются много фамилий, которые до сих пор популярны в селе. Можно отследить кем были предки: крестьянами, дворянами, козаками или имели ещё какой-то статус.

Данные метрические книги можно увидеть на микрофильмах в здании ЦГИАК по ул.Соломенской, 24 в Киеве, для этого необходимо знать номер фонда, номер описи и номер дела.

Фонд 224 Метрические книги, клировые ведомости, исповедные росписи церквей Украины
Опись 3
Дело с номером соответствующим году:
1875 - дело 72
1876 - 86 (обратите внимание, что на титульной странице этого дела отсутствует указатель с.Хоцки, но по факту метрические книги идут именно по Хоцкам, вместо Войнинцев)
1877 - 108
1878 - 122
1879 - 131
1880 - 14 6
1881 - 159
1882 - 205
1883 - 215
1884 - 235
1885 - 248
1886 - 270
1887 - 293
1888 - 321
1889 - 334
1890 - 356
1891 - 369
1892 - 399
1893 - 416
1894 - 431
1895 - 456
1896 - 479
1897 - 504
1898 - отсутствует
1899 - 561
1900 - 586
1901 - 613
1902 - 633
1903 - 652
1904 - 675
1905 - 696
1905,1906 - 699
1907 - 743
1908 - 760
1909 - 779
1910 - 795
1911 - 993
1912 - 995
1913 - 1002
1914 - 1005
1915 - 1010
1916 - 1011
1917 (не до конца) - 1013

Как видно, довольно длительный период доступен, к сожалению, с перерывом на 1898 год. Также в интернете я нашел информацию, что некоторые другие года доступны в Государственном Архиве Полтавской Области в г.Полтаве:

Фонд 706 Полтавской духовной консистории
оп.4, 1832 - 216 (Клірові відомості, описи майна та ревізькі реєстри церков)
оп.2, метр.1918/1920 - 7 (Метричні книги, сповідні відомості, книги шлюбних опитів)

На счет 1832 года не уверен, что это метрики, а вот 1918-1920 интересны.

Кстати, фамилия, которая меня интересует - Зинченко, иногда писалась через ять: Зѣнченко. Т.е. она могла читаться и как Зенченко на русском языке.