На вихідних проїжджав повз колишній хутір Свининці. На ньому я вже вдруге, але цього разу був не довго, і на відміну від попереднього разу, зробив декілька фотографій.
Свининці мають свою особливість - великі розлогі дуби, що колись стояли понад вулицями, своїми тінями захищали небагацько місцевих жителів від спеки. Складається таке враження, що дуби ростуть несистемно - не можу однозначно сказати, що вони були посаджені повз якийсь шлях, або навколо якоїсь місцевості; вони зустрічаються в усіх частинах колишнього поселення.
Дивлячись на цих велетнів так і уявляються маленькі мальовничі будинки, поруч з якими розташовані вишневі садки і широкі піщані дороги. Звісно, що все було не так, до того ж друга світова війна внесла вплив на хутір. Але про вишневі садки я не зовсім вигадав - навесні, коли починають квітнути вишні, ця місцевість перетворюється на квітучий сад - вишні повсюди, без людської уваги вони здичавіли, порозросталися і нарівні з дубами стали характерними відмінностями місцевості.
На сьогодні в хуторі ніхто не живе, від старих хат лишися ледь помітні пагорби густо вкриті непролазними кущами, диким виноградом та бузиною. Старі городи мала чекати така ж участь, але їх зорали і засіяли, тож через дикі зарості виділяються клаптики культурних посівів.
Зараз тільки зрозумів, що зовсім нічого не знаю про цей хутір - ні його історії, ні про його жителів. Можливо його жителі переселилися до Озерища, сусіднього села.
