Церковнослужителі хоцківської церкви

Хоцьківська церква перестала існувати в кінці Другої Світової війни. Чи то німці спалили її намагаючись дошкулити невгамовним місцевим партизанам які неодноразово псували їм нерви, чи то вже радянські війська під час наступу скористалися слушною нагодою.

Але безумовно церква була тим осередком, який єднав зовсім різних жителів села і прилеглих хуторів. Коли народжувалася дитина - батьки несли її хрестити до хоцьківської церкви. Коли молоді вирішували одружитися, то саме церква єднала їхні житті воєдино. Кінець людського життя, точніше події, які відбувалися після цього, також тісно пов'язані з церквою. Так в церкві одного дня могли хрестити дитину кріпосного селянина; іншого - вінчати молодих козацького роду, а згодом писати запис про смерть місцевого дворянина.

Але сама по собі будівля церкви - ніщо без тих людей, які присвячували своє життя служінню Богу. І нехай можливо не кожний з тих, хто служив в хоцьківській церкві був таким, яким ми вважаємо правильного віруючого, але всі вони кожного дня приходили на роботу, виконували свої обов'язки, жили на хоцьківські землі.

Хотілося б відновити, хоча б поверхнево, знання про цих людей. Тож почну потроху викладати відому мені інформацію. Можливо комусь вона буде цікава. Почну з періоду 1875-1917. За ці роки збереглися метричні книги, тож з них можна легко скласти перебіг змін.

СВЯЩЕННИКИ:

... 1746-1765... (точні дати невідомі) Михайло Федоров¹
про Михайла Федорова відомо, що в нього були брати, а також ймовірно, що Комарівський священник (на 1765 рік) Андрій Федоров - його брат. Про Михайла Федорова згадано у переписі 1765 року:

Запис про Михайла Федорова в переписі 1765 року

---

... 1783... (точні дати невідомі) Семен Кумановський²

---

до 1875 - 1896 Яков Тимофійович Єфімович. Його дружиною була Марія Андріївна. Яков Тимофійович був хоцьківським священником до кінця свого життя, яке обірвалося 22 Лютого 1896 року у 61-річному віці.
1896 - 1909 Митрофан Йосипович Срібний. Переміщений на заміну померлому священнику Єфімовичу 18 Березня 1896 року з Георгієвської церкви села Андруші. В 1909-му був переведений з села Хоцьки.

Запис про переведення Митрофана Срібного. Полтавські Єпархіальні відомості №11 за 1896 рік

1909 - після 1920 Микола Васильович Романенко. Його дружиною була Надія. 20 Вересня  1909 року отримав сан священника після закінчення Полтавської духовної семінарії і тоді ж назначений хоцьківським священником.

Запис про призначення Миколи Романенка. Полтавські Єпархіальні відомості №28 за 1909 рік

1931-1932 (точні дати невідомі) - Сущенко Петро. Дружина - Віра.

29 Березня 1931 року - священник Петро Сущенко на освяченні пасхи.

ПСАЛОМЩИКИ (ДЯЧКИ):

до 1875 - 1902 Петро Васильович Короповський (або Караповський - в різних документах прізвище згадувалося по різному). До 1882 року він був вказаний, як дячок. З 1882 року він став першим псаломщиком. З 1899 по 1902 рік був другим псаломщиком.
1880-1898 Матвій Матвійович Лисенко - другий псаломщик. Його дружина Матрона Іванівна.
1898-1899 Пантелеймон Кислачов - другий псаломщик.
1899-1900 Олексій Воблий - перший псаломщик.
1900-1903 Аркадій Попов - перший псаломщик.
1902 Опанас (Афанасій) Житецький - другий псаломщик.
1903 Василь Соловецький - перший псаломщик.
1903 Павло Бєльський - другий псаломщик.
1903-1909 Сергій Леонтович - другий псаломщик.
1904-1910 Петро Мотузка - перший псаломщик.
1909-1913 Макарій Форостовський - другий псаломщик.
1910-1911 Іван Стронський - перший псаломщик.
1911-після 1917 Костянтин Алексін - перший псаломщик.

Пояснення:
-------------------------------------------------------------------------------
1* - справа "Ведомости о количестве дворов в приходах церквей г.Переяслава и Переяславской протопопии и собираемых с них денег". ЦДІАК, ф.990, оп.1, спр.103

2* - справа "Дело о погребении священником церкви села Хоциок переяславской протопопии Кумановским Симеоном умершего от побоев козака Литвина Василия без предварительного следствия". ЦДІАК, ф.990, оп.1, спр.1653