четверг, 9 февраля 2017 г.

Хоцьківська лікарня (оновлена стаття)

          Основний корпус Хоцьківської лікарні – ймовірно найдавніша будівля в селі Хоцьки що дожила до наших днів. Загалом «Лікарня» – це комплекс будівель на східній окраїні села по вулиці, що має народну назву Больнична. До складу комплексу входять основний корпус старої лікарні, будівля амбулаторії, комора, недобудована лікарня кінця ХХ ст. та будівля сучасної сімейної амбулаторії. Різниця у віці деяких будівель неймовірна - ціле століття. Колись дуже давно, ще за часів Російської Імперії у другій половині ХІХ ст., тут було побудовано сучасний на той час лікарняний комплекс, що включав лікарню, амбулаторію, невеличку комору та, ймовірно, якісь господарські приміщення. На сьогоднішній день Хоцьки – доволі сучасне село з сучасними будівлями, тож навіть не віриться, що будівля старої лікарні збереглася до наших часів.

          Коли була побудована лікарня - достеменно невідомо. Існувало припущення, що лікарня була побудована в 1867 році «Русским Страховым Обществом». Це припущення було зроблене на основі металевої таблички, що була розміщена над входом в приміщення.

Страхова табличка з основної будівлі хоцківської лікарні

         
Цікава історія появи подібних табличок. Страхове товариство, що вказане на табличці, було утворене в березні 1867 року і займалося страхуванням від вогню. Свою діяльність воно розпочало з 30 травня 1867 року під назвою «Русское страховое от огня общество». На ранніх табличках рік не ставився. З 1896 року товариство почало проводити страхування не лише від вогню і змінило назву на «Русское страховое общество 1867». Саме з цього часу на табличках почала з’являтися дата «1867». Тож, виходить, що всі таблички на яких вказано рік, були випущені після 1896 року. Відповідно ця табличка не може вказувати на те, ким і коли було побудовано будівлю лікарні.

          Є ще одна версія побудови лікарні. Вона присутня в спогадах Мірри Леонівни Мірза-Авакян, дочки історика України Наталії Дворянської (Мірза-Авакянц). В спогадах згадується про Олександру Петрівну Дворянську - місцеву хоцківську дворянку, що мала в Хоцьках маєток:
          «Похоронив мужа, (Юста Михайловича Дворянского, врача-­педиатра) Александра Петровна стала часто задумываться о том, почему не сложилась их совместная жизнь. К ней пришло позднее прозрение. Она поняла, ЧТО именно муж не мог в ней принять, и дала себе слово жить иначе. Больше она замуж не вышла, хотя ей делали лестные предложения.
          Много времени и сил отдавала Александра Петровна благотворительности: Киевский университет платил способным студентам четыре стипендии имени моего деда; в Хоцках, где навсегда поселилась бабушка, на ее средства построили школу и больницу. ​В любое время дня и ночи ее можно было позвать осмотреть больного или принять роды. Она поняла, что жить для себя, заботясь только о своем благополучии, человек не имеет права: получив профессию врача, он должен служить людям. Так жизнь моей бабушки обрела новый смысл».

          Навіть ці спогади не вказують точну дату побудови лікарні, але завдяки ним можна підрахувати, що лікарня могла бути зведена вже після 1890-го року. В той же час не віриться, що така знаменна подія, як побудова сучасної сільської лікарні могла лишитися непоміченою в документах того часу. Тож можна сподіватися, що з часом і ця інформація буде встановлена…

          Щодо безпосередньо до хоцьківської лікарні, то в свої найкращі часи існування вона вважалася досить передовою: до другої світової війни в ній проводилися хірургічні операції, мешканці Хоцьок і навколишніх сіл і хуторів отримували кваліфіковану медичну допомогу. Але з часом всі провідні спеціалісти були переведені до Переяслава і значимість лікарні почала зменшуватися. Останні операції в ній проводилися, можливо, в 1943-му році. Під час героїчного форсування Дніпра радянськими військами і силами ополчення була необхідність в помешканнях для розміщення і лікування поранених. Для цих цілей були задіяні хоцьківська лікарня і сільський клуб у селі Комарівка який був перебудований з церкви. За спогадами хоцьківська лікарня була в той час вщент заповнена пораненими, яким надавали допомогу, на кожного пораненого заповнювалася медична картка. Нажаль багатьох врятувати не вдалося. Згідно акту від 1950-го року про перенесення останків загиблих в часи війни, з двох поховань на території лікарні до братської могили було перенесено останки 103-х загиблих, з яких опізнано було лише шестеро.

Медперсонал хоцьківської лікарні – фото 1949 року
В нижньому ряду зліва 1 – акушерка-гінеколог Лідія Леонтіївна Нечай, 2 – медсестра Варя Ільківна Качкалда, 3 - головний лікар Марчук М.К., 4 і 5 - медсестри. В верхньому ряду зліва 1, 3 і 5 - санітарки, 2 - завхоз, 4 - санітарка Лихоліт Марія Федорівна, 6 - санітарка Уляна. Позаду - хлопчик Вітя, син лікаря.
В той час ще не було заскленої веранди, а була відкрита тераса перед входом в квартиру лікаря.

          В останні роки існування Радянського Союзу в лікарню на зиму перебиралися люди похилого віку за якими не було кому доглядати, в тому числі і з навколишніх селищ - Світанка, та Поліг.

          Зараз територія лікарні - це територія на якій поруч із давнім корпусом, що вже зачинений і потроху занепадає, стоїть недобудована нова лікарня: грандіозного планування, з радянським розмахом і також занепадає. Різниця у віці цих будівель - століття, але закінчити своє існування вони можуть одночасно.

          Стан старої лікарні дуже поганий, вона потребує негайного ремонту. Якщо порівнювати фотографії, що були зроблені декілька років тому з сучасними, то очевидна різниця в зовнішньому вигляді – час бере своє. І якщо будівля лікарні ще стоїть, то будівля амбулаторії вже безповоротно втрачена: дах завалився, стеля майже в усіх кімнатах провалилася, дерев’яна веранда погнила, навколо розрослися лісові хащі.

Такий гарний і затишний вхід на територію мала хоцківська дільнична лікарня у 1960-х роках.

          За радянських часів половину амбулаторного корпусу займала квартира головного лікаря, на вході до якої була збудована дерев’яна веранда. Колись там проживав лікар Марчук М.К., потім лікар з прізвищем Липкань з дружиною і двома дочками, Оленою і Галею, потім Григорій Іванович Слюсар з дружиною. І він був останнім квартирантом, адже поруч з територією лікарні був збудований окремий будинок для головного лікаря. Новий головний лікар Олександр Курилко вже вселявся не в квартиру при амбулаторії а в цей новий будинок, що знаходився також на території лікарні.

Корпус амбулаторії в 2007 році, територія навколо ще доглянута, будівля в прийнятному стані.

Корпус амбулаторії в 2009 році. Територія навкруги вже не доглядається, будівля також, але ще ціла.

Корпус амбулаторії в 2013 році. За два роки почали осипатися стіни, та розвалилася веранда.

Корпус амбулаторії в 2016 році. Навкруги ліс. Будівлю вже не так просто побачити з дороги. Відновленню не підлягає.

          Основний корпус лікарні ще тримається, хоча місцями глина повідпадала зі стін.

Основний корпус лікарні в 60-х роках ХХ-го ст.

Лікарню оточував тінистий парк з алейками та зручними лавочками для відпочинку хворих та відвідувачів.

Фото 2007 року. Основний корпус лікарні ще діє, вже видно прибудовану кухню посередині лікарні в правій частині на фото.

Основний корпус лікарні в 2009 році.

Основний корпус лікарні в 2013 році.

Основний корпус лікарні в 2016 році.

Вхідні двері до лікарні з боку вулиці Больничної, до дороги приблизно 50 метрів. 13 вікон лише на одній стороні.

Оздоблення вікон. Рами виготовлені в тому ж стилі, що й в колишньому панському маєтку, який був переобладнаний в шкільне приміщення.

Фрагмент стіни.

Кладка фундаменту.

Працююча колонка зі смачною водою на фоні старої лікарні. Поруч знаходиться недобудована будівля нової лікарні. В ній дуже просторі підвали, як повноцінний нульовий поверх, а от перший поверх побудований тільки на рівні стін. У підвалах ростуть дерева та лежать купи сміття.

Сучасна "Сімейна амбулаторія Хоцьківської сільської лікарської дільниці". Режим роботи з 8.00 до 15.30, крім вихідних суботи та неділі.

З одного боку 13 однакових вікон, а з іншого, окрім таких же вікон є ще два великі вікна операційної.

В 90-ті роки до будівлі лікарні прибудували неоковирну халабуду кухні з трубою.

Ще один вхід до лікарні.

Давня комора.

          Дуже дякую за допомогу в написанні статті всім небайдужим. Сподіваюся що, в подальшому, зможу викласти ще більше цікавої інформації про хоцківську лікарню і все, що з нею пов’язане.

          Якщо Ви володієте цікавою інформацією, або старими фотографіями лікарні або інших місць, подій, людей села, то буду вдячний за надання цієї важливої інформації.

Комментариев нет:

Отправить комментарий